Вітаємо!
"...КОМПЛІМЕНТА ЗРОДУ НЕ ЗЛІПЛЮ"
(ЧИ ЛЮБЛЯТЬ УКРАЇНЦІ ГОВОРИТИ І СЛУХАТИ КОМПЛІМЕНТИ?
)

Світлана БОГДАН

Існують своєрідні правила вживання компліментів, їх варто дотримуватись, аби уникнути можливих непорозумінь.

По-перше, не кажіть людині того, що їй неприємне або зовсім не властиве. Скажімо, хворому навряд чи доречно сказати: "У вас сьогодні прекрасний вигляд", щоправда, це значно доречніше, аніж "свята правда і одкровення" на зразок: "Боже, що з тобою, ти так змарніла (на тобі кровинки нема), ти вся зчорніла" і т. ін. Перш ніж сказати невродливій жінці "У вас такі гарні очі!" варто сім раз подумати, чи ви не додасте таким компліментом їй сумнівів і затаєної печалі. А, можливо, взагалі краще промовчати?

По-друге, комплімент не повинен бути багатозначним: це небезпека його двоякого тлумачення, а головне - сприйняття. Почувши від коханого "Ти красуня, друга Джоконда", хто зна, як сприйме це незрівнянна, єдина Оксана чи Мар'яна. Коли весь світ для неї - її коханий, то навряд чи їй хочеться чути з його вуст, що вона - лишень друга для нього, навіть якщо ця перша - Джоконда. Чуючи на свою адресу захоплене "Ти - наче весна" адресатка по-різному може сприйняти навіть такі зворушливі слова: весна ж бо також різною буває, і не завжди чарівною та приємною.

По-третє, бажано уникати незрозумілих слів (іншомовних, діалектних), якщо вам заздалегідь невідомо, знає їх ваш співрозмовник (або співрозмовниця) чи ні.

А ще комплімент має відповідати ситуації спілкування. Уявімо собі: дружина зайнята прибиранням у квартирі, а чоловік їй каже: "У тебе такий гарний вигляд". Недоречність подібних слів очевидна.

І насамкінець, комплімент повинен бути щирим.

Зрозуміло, що комплімент - це завжди доважка, перебільшення, але в усьому потрібна розумна міра. Штучно й неприродно звучатимуть слова, сказані, напр., поганому акторові: "Ви неперевершений!". Фальш ніколи не була окрасою спілкування і компліментарності.

Водночас не варто скупитися на добре слово. Сказати людині приємне - це значить вселити їй віру в себе, у власні сили. Вибираючи між більше чи менше, не вагаючись надаймо перевагу більшому: краще сказати людині слова з певним авансом, ніж забути їх і взагалі промовчати.

Будьте винахідливими і вмійте виявити власну думку, позицію, оцінку, кажучи комплімент: навіть найкращий комплімент, повторений одній і тій же особі вдесяте кілька днів поспіль, втрачає свою принадливість. Вдалий комплімент завжди спонукає до зворотньої люб'язності: "У вас - чудовий смак" - "Ваша наука".

Стиль комплімента залежить від статі, соціального становища адресата, від характеру взаємин із ним, від ситуації спілкування і попереднього змісту розмови.

Вміння радіти чужим успіхам - мірило шляхетності. Якщо ви представляєте гостям свого знайомого, чудового знавця багатьох мов, чому б не сказати: "Пан Андрій, неперевершений знавець мов" (це специфічний опосередкований комплімент). Або: "Мій друг - Іван, знає наш край, як власні п'ять пальців" (про друга, вчителя-географа).

Звичай "говорити людині хороше про неї виник і прижився не випадково: він допомагає людям спілкуватися, жити разом, разом працювати. Коли людину підтримати, похвалити, підкреслити щось хороше в ній, вона почуває себе впевненіше, намагається дорівнювати уявленню, яке про неї склалося. Особливо це потрібно молодій людині, яка не завжди буває впевненою в собі, потребує підтвердження своїх позитивних рис і починань" (Коваль А.П. Ділове спілкування. - К., 1992. - С.86).

Ось тому так важливо з дитинства культивувати в дитині почуття власної гідності, відчуття певної "собівартості", аби згодом не склався комплекс меншовартості чи неповноцінності. Недарма ж українці кажуть (не зовсім етичні й естетичні для вуха, але справедливі слова): "Якщо казати людині постійно, що вона свиня, то згодом вона захрюкає". І навпаки, чуючи розумну дозу похвали змалечку ("Ти - молодець!", "Ти - розумниця!", "Ти - моя надія і втіха!"), дитина вивищується не лише тілом, а й духом, виростає особистістю.

Не менш вагомими стануть для неї слова схвалення (якщо для цього є, звичайно, підстави) із вуст учителів, а згодом - колег на роботі.

Втішаючи, співчуваючи чи хвалячи когось, варто уникати займенника "я", надаючи перевагу "ти" або "ви":

Ви прекрасний майстер!

Ви рідкісний фахівець!

З тобою так цікаво розмовляти!

Ти сьогодні чудово виступив!

Приємно бачити, як ви посвіжішали, відпочили ... (див.: Коваль А.П. Цит. праця, 86).

Таким чином ви підкреслите власну увагу й прихильність до співрозмовника. Однак займенник "я" цілком можливий у структурі комплімента, побудованого на зіставленні, що посилює міру "таланту" адресата, як-от: " Ти-унікальна й неперевершена господиня, а я, на жаль, не можу цим похвалитись", "У тебе - золоті руки, а мої ні до чого путнього не придатні" (жінка - жінці). До речі, такий своєрідний "антикомплімент" спонукає до обміну компліментами. Щоправда, вважають, що жінки (і не лише українські) надто рідко "сиплють компліменти" своїм знайомим, подругам, а, тим паче, суперницям.

За що хвалять найчастіше? За вчинки, за характер, за зовнішній вигляд, одяг, зачіску (напр.: "У тебе ангельський характер", "У вас витончений смак", "У тебе бездоганний вигляд", "У тебе така елегантна сукня", "Тобі так пасує нова зачіска"). Можна похвалити когось із вашої родини чи знайомих, сказати добре слово про дітей (напр.: "У вас хата - райський куточок", "Галина - твоя подруга? Унікальна жінка", "А твій Василько - восьме чудо світу: дивовижно мудра дитина").

Неввічливо кидати компліменти малознайомим чи незнайомим людям. Краще зачекати, зазнайомившись ближче, чи навіть заприязнитись із ними.

Відповідь на комплімент має бути співзвучною змістові. Скористатись можна однією із таких:

Спасибі!

Дякую за комплімент!

Це вам тільки так здається (на перебільшену похвалу).

О, ні, це не про мене!

Спасибі, але ви явно перебільшуєте!

Дякую, але я цього не заслуговую!

Я радий/рада це чути.

Мені приємно це почути від вас.

Я це саме можу сказати про вас.

Безсумнівним розмаїттям і можливістю вияву індивідуального вирізняються компліменти закоханих, що моделюються на зразок загальновідомих: "Ти - найкраща в світі" ("Кращої за тебе немає в світі"). І хоча комплімент традиційно вважається привілеєм закоханих, пам'ятаймо, що слова похвали, як бальзам, потрібні кожному. Вчімося говорити їх, якщо хочемо зробити комусь приємне.

 

 


*Інші компліменти, коментарі, критичні зауваги просимо надсилати сюди:

http://мова.укр/htm/nova/nova_02.htm


Освітньо-інформаційний Інтернет-проект "Українська мовна служба": www.novamova.com.ua



   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::
   
         
   
::::::