ВИСЛОВИ ПРО МОВУ

 
 
 


Знищити нашу мову неможливо - це те саме, що запломбувати Ніагару [Лесь Танюк]!

Мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знає [Х.Арце].

Стан державної мови, рівень володіння нею, поширеність у різних сферах життя — усе це показник цивілізованості суспільства [Олександр Пономарів].

Рідна мова дається народові Богом, чужа - людьми, її приносять на вістрі ворожих списів [В. Захарченко].

Доля української мови - то є водночас й доля української держави й нації [Ігор Лосєв].

"Ти лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть" [Ліна Костенко].

"Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мій народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?" [Михайло Коцюбинський].

Скільки української мовної території, стільки й української державності [Іван Заєць].

"Варто сказати про нерозумність новомодного українського патріотичного стереотипу про російську мову як "мову іноземної держави": адже це рідна мова багатьох українських громадян, вона змалку знайома майже всім українцям, подобається це кому чи ні, і тому її нинішній статус не можна порівнювати із статусом англійської чи будь-якої іншої" [Іван Дзюба].

Україна - це суспільство, яке ще перебуває в пошуках своєї ідентичності. Теперішня русифікація цієї країни поглиблює її орієнтацію на Росію і є загрозою нашій національній безпеці.

Народ, який позбувається самого себе, ніколи не буде щасливим народом [Віталій Портников].

Українська мова - це мова не тільки українців, спілкуватися нею мають право мешканці України всіх національностей з потреби гуртуватися, з необхідності доходити порозуміння й ладу в спільному домі [Віталій Радчук // "Дивослово", 2003, №9, с.6].

В Конституції України чітко записано, що українська мова є державною. Більше того, за визначенням Конституційного Суду, українська мова є символом держави. Нам же пропонують офіційну двомовність, тобто, по суті, рівні права вовка і зайця з'їсти одне одного [Віталій Радчук].

"Вже сьогодні мова, відсутня в Інтернеті, - це мова, яка більше не існує у модерному світі" [Джерело інформації].



Мова - далеко не тільки "засіб спілкування", тобто передачі "вже готових думок", як нас усіх учили в імперській школі. Куди серйозніша її місія - бути способом народження тих думок: коли "нема мови", людині просто-напросто "нема чим думати" [Оксана Забужко. "Репортаж із 2000-го року", К., 2001, с.78].

У всіх народів мова — це засіб спілкування, у нас це — фактор відчуження. Не інтелектуальне надбання століть, не код порозуміння, не першоелемент літератури, а з важкої руки Імперії ще й досі для багатьох — це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних травм [Ліна Костенко].

Мова є тим чинником, що встановлює "природні" межі нації, при цьому, будучи унікальною системою світобачення й самовираження окремої нації, виступає не лише засобом спілкування, а й дає змогу представникам цієї спільноти розуміти одне одного на глибинному, підсвідомому рівні [Любов Мацько].

…Ознакою нормального культурно-духовного життя буде відсутність розмов про національні проблеми [Євген Сверстюк].

Можна кричати, витратити на що-небудь всю свою енергію. А можна мовчки щось робити, не волаючи. Треба мати українську державу, перш за все, у себе в душі. Коли Маганді сказав "не купуйте англійських товарів", англійці просто пішли з тієї країни, і вона зараз вільна [Віталій Радчук].

Тих небагатьох, хто говорить правильно, сприймають як диваків і чужаків; власне, у юрбі вони й самі почуваються діаспорою [Віталій Радчук].

Людина, котра знає українські слова, ще не знає мови [Ольга Яремко, "Урок української", 2003, №2, с.35].

Згідно з відомим висловом Бодуена де Куртене державна мова - це діалект, за яким стоїть армія й поліція.

Карл Маркс казав, що чужою мовою розмовляє у державі або гість, або найманець, або окупант, який нав'язує їй свою мову.


Русский язык содержит в себе ресурс для развития России [Людмила Путіна].

"Украина - это Русь, которая осталась дома. Нет на ней ни греха, ни вины" [Валерія Новодворська, російська правозахисниця].


Ми не дозволимо перетворити Україну на смітник інших культур і цивілізацій. Не уподібнюйтесь відомій тьоті Моті з комедії Миколи Куліша "Мина Мазайло", яка вважала, що "гораздо пріятнєє бить ізнасілованной, чем украінізірованной" [Лесь Танюк].

О.О. Потебня (1835-1891) - російський та український мовознавець із світовим іменем, автор, зокрема, славетної чотиритомної праці "Из записок по русской грамматике" - стверджував: "Без знання її [української мови] українські устремління виявляться збудованими на піску".

Варто пройнятись увагою до слів відомого російського поета, щирого друга українців Леоніда Вишеславського, який ще за радянських часів, писав: "Я певен, що знання української мови безмежно збагатить кожну російську людину, яка проживає в Україні".

"Нове життя нового прагне слова", - казав Максим Рильський.

Рушієм національного є дух, а екзистенцією духу є мова [Вільгельм Гумбольт].

Мова - найважливіший національний ідентифікатор, завдяки якому кожна нація вирізняється з-поміж инших, усвідомлюючи себе самодостатнім та самочинним суб'єктом історії [Ольга Федик].

Мова, позбувшись ідеального, перестає бути творцем матеріального [Ніна Велехова].

Мова - це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров - умре нація [Юліан Дзерович].

Нації вмирають не від інфаркту, спочатку в них відбирають мову [Ліна Костенко].





       http://мова.укр/htm/03/pro_movu.htm

мова.укр