"Я жив заради сексу"



   
 

Я стану легендою ...

"Я жив заради сексу. З глузду можна зійти, як на мене вплинув СНІД. Я став думати зовсім по іншому. Я був жахливо безпорядним в статевих стосунках, а тепер став майже монахом. Кожному розпуснику я б порадив пройти тест на СНІД"
Фредді Меркурі

Однією з жінок, яка залишила слід у житті легендарного співака Фредді Меркурі, була німецька актриса Барбара Валентин. Вони зустрілися в Мюнхені, куди переїхав Фредді, бо життя вЛондоні почало здаватися йому обмеженим, не цікавим. У Мюнхені - з його вільними поглядами - Меркурі міг жити, не привертаючи до себе зайвої уваги. Їх зустріч відбулась у барі "Нью-Йорк", і з першої хвилини знайомства вони стали друзями. Меркурі помітив, що Барбара - незвичайно цікава особистість. Це стало початком прекрасної і дивної дружби. Якийсь час вони навіть жили в одній квартирі. Пізніше Барбара скаже: "У нас були незвичні стосунки. Він був геєм, мені подобались чоловіки. Але ми були закохані".

Протягом трьох наступних років він і Барбара були нерозлучні. Вони разом вештались по мюнхенським барам. Інколи так траплялось, що Меркурі, Барбара та їх нове захоплення опинялись втрьох в одному ліжку.

У 1985-му все змінилось. Меркурі вирішує повернутись до Лондона. Без будь-якої видимої причини і пояснень він раптово залишає місто, яке дало йому стільки задоволення. В Лондоні він надає перевагу компанії кішок, собак та рибок, а не вечіркам і сексу. Фредді стає привидом тієї людини, яка звабила Барбару в мюнхенському клубі.

В 1987 році вони знову зустрілись: Барбара приїхала до Лондона. Вона жахнулась, побачивши темну пляму, що проступила на обличчі у Фредді. Акторка, багато друзів якої померли від СНІДу, знала, що це синдром Капоші, одна з ознак смертельної хвороби. В наступні місяці пляма поширилась на ніс, шию, плечі і ноги. Фредді мучив страшенний біль, він приймав знеболювальне. Він ніколи не жалівся на свої страждання. Кілька разів Меркурі робили переливання крові. Одного разу в Швейцарії вони зайшли в одну церкву і молились, щоб сталося чудо.

Меркурі любив, коли його відвідували близькі друзі, говорив, що Барбара знову зробила його щасливим. Меркурі не міг заснути ні вдень ні в ночі, був слабкий і безпомічний. На його обличчі чітко проступали ознаки близької смерті. Барбара залишала його дім зі сльозами на очах, знаючи, що у них більше ніколи не буде щасливих днів. Кілька тижнів по тому вона надіслала йому ключ від їхньої квартири. Ключ зроблено із золота. Це було знаком минулого, якого не повернути.

Свої останні роки Фредді Меркурі прожив дуже замкнено, не відгукуючись на плітки про те, що він хворіє на СНІД. Але 23 листопада 1991 року він зробив офіційну заяву, яка підтвердила діагноз: "... настав час знати правду моїм друзям і прихильникам в усьому світі, я сподіваюсь, що всі підтримають мене, моїх лікарів і всіх, хто страждає на СНІД, в боротьбі проти цієї жахливої хвороби". Фредді Меркурі помер від СНІД наступного дня, 24 листопада 1991 року в себе вдома у Лондоні.


Матеріали взято за згодою авторів із книги „СНІД... Здолаємо разом", виданої молодіжною громадською організацією Молодіжний центр „Форум" в рамках програми малих проектів Посольства Королівства Нідерландів (Матра КАП). Автори: Ігор Матковський, Оксана Бондар.




 

 Нове про мову  Українська мовна служба. Нові надходження.
http://мова.укр/htm/03/aids_sex.htm