До головної сторінки
 


Етнонаціональний портрет України

 

Ігор Лосєв, "Радіо Свобода", 17.10.2003

Згідно з загальним переписом населення 2001-го року, Україну населяють 48 млн. 457 тисяч чоловік. Це відчутне зменшення у порівнянні з 1989 роком.

Як і більшість європейських країн, Україна має високу щільність населення - 80 осіб/км2. Найнижчий показник щільності на півночі, в Чернігівській області - 39 осіб/км2. Найвищий - в Донецькій області - 183 особи/км2. Східні області мають дещо вищий за середній показник - 90 осіб/км2. Але Донецька область в цьому сенсі є рекордсменом.

Як розподіляється зменшення населення по регіонах? Є група відносно благополучних регіонів, де населення або не зменшилося, або зменшилося дуже незначно: Крим, Київ, Волинська область, Закарпаття, Івано-Франківська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька, місто Севастополь, Львівська. Є середняки: Миколаївська, Херсонська, Хмельницька, Київська. Є регіони з дуже відчутним зменшенням людності: це сумний рекордсмен Чернігівщина; - 12%, Луганщина; - 11%, Житомирщина; - 10%, Донеччина; - 9%, Сумська; - 9%, Харківська; - 9%, Кіровоградська; - 9%. Не дуже добрі справи у Вінницькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Одеській, Полтавській областях - 7-8% зниження.

Україна залишається переважно урбаністичною країною, з чисельною перевагою міського населення над сільським: 32 млн. 754 тис. городян (або 67,2%) проти 15 млн. 883 тис. (або 32,*%) сільського. Проте, як для європейської держави, це дуже високий показник сільського населення, що свідчить й про певний рівень продуктивності сільського господарства. Себто кожний селянин в Україні годує себе і ще двох громадян. Для держави, що претендує на роль житниці Європи, така ефективність аграрного виробництва не є нормальною. Причому, співвідношення між міським і сільським населенням за останні два переписи практично не змінилося.

Найменш сільськими є такі регіони України, як Донеччина - 10%, Луганщина - 14%, Дніпропетровщина - 17%, Харківська - 21%, Запорізька - 24% (селян). Найбільш сільські: Тернопільська і Закарпатська обл. - по 59% сільського населення, Івано-Франківська і Чернівецька - по 58%, Вінницька - 56% і Рівненська - 55%. Водночас найвищий рівень урбанізації в Донецькій області, в якій мешканці міста становлять 90% населення, Луганській - 86% та Дніпропетровській - 83%.

В Україні значне перевищення кількості жіночого населення над чоловічим: 22 млн. 441 тис чоловіків (або 46,3%) проти 26 млн. 16 тис. жінок (або 53,7%). Найбільший відсоток жінок - 55 в Чернігівській області, найменший - 52 в Закарпатській, у решті регіонів коливається в діапазоні 53-54%. Найменше чоловіків у Чернігівській області - 45%, найбільше - в Закарпатті - 48%. Але у порівнянні з 1989 роком диспропорція між жіночим і чоловічим населенням зменшилась - за рахунок деякого вирівнювання в селах; у містах же, навпаки, кількість жінок на 1000 чоловіків дещо зросла (але йдеться переважно про старші вікові групи, бо в репродуктивному віці кількість жінок і чоловіків практично однакова).

В Україні збільшилась кількість міст - нині маємо 454 міста. Серед них 37 це міста із кількістю населення від 100 до 500 тисяч, 9 міст мають понад півмільйона жителів, а у 5-ти кількість населення перевищувала 1 млн. осіб. У Києві, столиці України понад 2,6 млн. жителів.

З усього населення України громадяни Української держави становлять 47 млн. 950 тис, іноземних громадян - 168 тис. з них громадян держав СНД - 151 тис. осіб.
Найбільше іноземців проживає в місті Севастополі (3,4%). Однак, за повідомленнями деяких політичних партій, щонайменше 20% населення цього міста має подвійне громадянство, заборонене законодавством України. Значні групи іноземців на теренах Автономної Республіки Крим - 0,8% населення республіки, та в Одеській області - 0,7% іноземців, але за повідомленням місцевої преси приміром на Буковині теж є тисячі громадян з подвійним громадянством.

Суттєві зміни відбулися в етнічному складі населення України. Українців збільшилося до 77,8% проти 72,7% у 1989 році. Дещо зменшилась кількість росіян з 22,1% у 1989 році до 17,3% у 2001р. Нині росіян в Україні 8 млн. 334 тисячі осіб, українців - 37 млн. 541 тис. осіб. Зменшилась доволі суттєво кількість білорусів у складі населення України (з 0,9% до 0,6%) і євреїв (з 0,9% до 0,2%), трохи зменшився відсоток молдован і болгар, поляків, угорців. Не змінився відсоток греків, німців, казанських татар, циган, румунів. У 5,3 рази збільшився відсоток кримських татар (це пов'язано з поверненням народу з місць депортації), у 1,8 рази збільшився відсоток вірменів (цей етнос найбільш активно мігрує в Україну), кількість вірменів нині майже у двічі перевищує їх кількість у 1989 році. Суттєво збільшилась кількість грузинів і азербайджанців.

Дані перепису мають покласти край етнополітичним спекуляціям деяких орієнтованих на закордон сил, які стверджують, що в Україні росіяни становлять половину населення, в абсолютних цифрах 20-25 млн, як заявляє лідер Російського блоку Свистунов, щоправда, він поділяє росіян на росіян у вузькому і широкому розумінні. У вузькому, це, напевно, ті люди, що справді є росіянами, а в широкому всі, кого такими може оголосити пан Свистунов, вимагаючи зміни етнокультурного статусу української держави.

Цікавим є етнічний розподіл населення України по регіонах: в АР Крим дещо зменшився відсоток росіян: з 65,6% до 58,3%, та українців - 26,7% до 24,3%. Це поясняється збільшенням у 6,3 рази кількості кримських татар, що становлять сьогодні 12% населення Криму. У 3,6 рази зросла кількість вірменів у Криму. Різко зменшилась кількість євреїв (з 0,7% до 0,2%). Майже вдвічі збільшилась кількість азербайджанців.

Найбільш українськими є Тернопільська (97,8%) та Івано-Франківська обл. (97,5%). Найменш - Донецька (56,9) й Луганська - (58%). У Києві українці становлять 82,2%, важно у це повірити, спостерігаючи побутову поведінку і слухаючи мову спілкування киян. У Севастополі дещо зменшилась відсоткова кількість росіян - з 74,4% до 71,6%, і дещо зросла чисельність українців - з 20,7% до 22,4%.

Дещо мають вщухнути і політичні спекуляції на мовному грунті. До перепису від прихильників "російськоязичництва" можна було почати, що російська є рідною майже для 60% населення, а дехто називав ще фантастичніші цифри.

Російську вважають рідною 29,6% населення, а українську 67,5%, себто однозначна більшість. На жаль, цей факт ніяк не забезпечує мовних прав українцям у власній державі, про що свідчать факти дискримінації за мовною ознакою, зокрема закриття україномовних шкіл у Донецьку і Дніпропетровську.

Слід зауважити, що серед українців українську мову рідною визнали 85,2%, серед росіян - 3,9%, серед білорусів - 17,5%, серед циган - 21%, серед німців - 22,1%. Найбільш українофільською меншиною є поляки - 71% вважає рідною українську мову, найменш українофільською меншиною після росіян - греки, 88,5% вважають рідною російську і лише 4,8% українську.

 



    Н
ове про Мову