- .- - -
    
  


" " , - , , . .


\
 ГЕННИЙ ВАВИЛОН2004-09-20
Кількість населення найшвидше зменшується у східних регіонах України, де чимало люду мешкає в містах. Причиною зменшення населення є не тільки висока смертність, але й висока міграція з країни. Щоправда, на зміну тим, хто виїхав, прибувають інші. Так, за даними харківських дослідників, в Україні зростає наплив мігрантів з Середньої Азії, Закавказзя, Казахстану й Киргизії. Поки їхня кількість не значна, близько 10% від загальної кількості мігрантів, але це у 5 разів більше, ніж у 1960 році. “Чоловіча” міграція традиційно відбувається активніше за “жіночу”.
Генетики застерігають: шлюби, укладені між представниками різних національностей чи уродженцями віддалених одне від одного місць, можуть зруйнувати століттями створюваний комплекс генів. Це, на думку дослідників, може негативно позначитись на здоров’ї популяції.
  
 ТЕЛЕВИХОВАННЯ-20042004-08-24
На наших дітей сьогодні з телеекранів виливають цистерни помиїв, аби лише вони не замислювалися, хто вони, що вони й нащо. Насаджують відвертий цинізм, безкультур’я, чорнуху, нівелюється совість, деградується мораль. Скажіть, що хорошого можна виховати в дитині, коли по телевізору російськомовна “Скритая камєра” показує, як оператор залазить на вулиці в каналізаційний люк і звідти телекамерою заглядає жінці під спідницю? Які якості намагаються прищепити нашим дітям “культурниє” дяді-тьоті з радіо й телебачення, коли безперестанку крутять пісні, в яких юне дівча просить на общепрінятом язикє, “і целуй меня вездє, я вєдь взрослая уже”, або десятки разів повторює: “женіха хатєла, вот і залєтєла…”? Це вже схоже на релігійні мантри, на зомбування [«Василь Трубай, «Літературна Україна», 19.08.2004]. 
 ГЛОБАЛІЗУЄМОСЯ ПО-РОСІЙСЬКИ2004-08-06
Україна особливо відкрита і вразлива до епідемій глобалізації та її уявних цінностей. І що цікаво, ця глобалізація відбувається за російськими мовними і культурологічними зразками – не через Європу, Захід, а через Росію… Українському глядачеві безцеремонно нав’язують масовий продукт російської попкультури у формі криміналу, еротики, садизму, іншими словами, ми глобалізуємося по-російськи. Це, насамперед, стосується естрадної пісенності, яка отримала багатомільярдний неконтрольований ринок в Україні і навіть у престольному галицькому Львові [Олег Романів, “Урок української”, №7, 2004]. 
 Я ЦЕ ЛЮБЛЮ2004-01-25
Сучасним нюансом, якого не було в минулому, є поява у великих містах нашої держави прошарку молоді, яка стовідсотково сповідує американізм. Навіть в провінційному Миколаєві, в Києві – й поготів, збільшується прошарок 18-25 літніх осіб, які закохані в США більше, аніж самі американці. І це – попри антиштатівську пропаганду телеканалів “Інтер”, “1+1”, “ІСТV”. Миколаївське об’єднання “Ведо” в листопаді 2003 року провело соціологічне міні опитування 400 студентів 10-ти вищих навчальних закладів м. Миколаєва. На запитання: “Чи Ви хочете мешкати в Україні, яка була б автономною республікою Російської Федерації?” позитивно відповіло 4,5% опитаних. На питання: “Чи Ви бажаєте мешкати в Україні – частині об’єднаної Європи та учасниці НАТО?” ствердно відповіло 66,7% опитаних. І на запитання: “Ви бажаєте мешкати в Україні, як одному зі штатів США?” відповіло “так” 21,8% опитаних [На основі статті А.Іванюченка в “Народній газеті”, 25.01.2004]. 
 БІБЛІОТЕКИ ПОРОЖНІЮТЬ2004-01-25
Бібліотекарі б’ють на сполох: читальні зали порожніють. Батьки і вчителі стривожені: діти і підлітки перестають читати. Вже сьогодні 36% киян купують заледве одну книжку на місяць (це – включно з підручниками, збірниками гороскопів і порадниками на кшталт “Как стать миллионером?”). Ще 17 відсотків мешканців столиці можуть придбати протягом року від п’яти до десяти книжок. Ото й усе… Про це свідчать опитування, проведені соціологічною службою УНІАН. Найбільший попит серед київських читачів має сучасна художня література (23,6%). На другому місці за популярністю – детективи. Майже не цікавлять киян книжки, які розповідають про видатних людей (0,9%). Останнє видається особливо дивним, бо на Заході такі книги мають чималий попит [На основі статті А.Мельниченка, “Урок української”, №11-12, 2003]. 
 БІЛОРУСЬ – НЕ РОСІЯ!2004-01-25
“Якщо на початку 90-х років 4/5 білорусів були за всебічну інтеграцію з Росією, то тепер, за даними Незалежного інституту соціально-економічних та політичних досліджень (Мінськ), 48% білорусів чекають не інтеграції, а простого добросусідства з Росією, 19% не прагнуть зближуватися з Росією більше, ніж з іншими державами СНД, і тільки 25% хочуть об’єднання з Москвою. Водночас більше 56% білорусів прагне інтеграції з Європою” [Віктор Стриж, “Урок української”, 2003, № 11-12, с.64]. 
 БІЛОРУСЬ - НЕ УКРАЇНА!2004-01-25
“У демократичній пресі часто читаємо про утиски білоруської опозиції тамтешнім диктатором Лукашенком. Справді, у сусідній країні панує авторитарний режим з усіма “вигодами” останнього, особливо для інтелектуалів та журналістів. Але заради справедливості, очевидно, слід бачити й інші факти, пов’язані з “добою Лукашенка”. Середня зарплата в Білорусії у доларовому вимірі удвічі перевищує українську, а комунальні платежі нижчі приблизно учетверо. І, нарешті, Лукашенко спромігся реально виплатити співвітчизникам 70% їхніх заощаджень у радянському Ощадбанку” [Віктор Стриж, “Урок української”, 2003, № 11-12, с.64]. 
 ПОТЯГ ДО ТВОРЧОСТІ…2003-12-17
Економічні перетворення в Україні гальмуються тим, що умовно можна назвати синдромом «жаби в колодязі». Нині свідомість людей зашорена економічною поведінкою радянської епохи... Процвітання тіньової економіки — наслідок взаємного обдурення за радянських часів держави і громадян. Через це така національна риса українців, як потяг до творчості, сьогодні нерідко реалізовується на терені обману й ошуканства. Крім того, це позначилося й на довірі людей одне до одного, рівень якої, як відомо, в Україні вкрай низький [Олександр Губенко, редактор журналу «Практична психологія і соціальна робота», фрагмент з доповіді]. 
 МІГРАЦІЯ ТРИВАЄ2003-12-17
За 12 років, які минули після останнього радянського перепису населення, в Україні на 3 мільйони зменшилося росіян (з 22% до 17, 3%). Це пояснюється тим, що українці, яким з якихось міркувань було вигідно декларувати себе росіянами, після розвалу Радянського Союзу записали себе українцями. У зв'язку з виїздом на свою історичну батьківщину чи в інші країни на 382 тисячі зменшилася кількість євреїв. Зменшилася й кількість представників інших національних груп, зокрема білорусів - на 164 тис., молдаван - на 65 тис., поляків - на 75 тис. Але, наприклад, вірмен за цей час в Україні стало більше на 45 тис., грузинів - на 10 тис. [Нвер Мхітарян, заступник голови комітету ВР України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин, "Урядовий кур'єр" 2003.12. 
 МОЛОДЬ ХОЧЕ ЗА КОРДОН2003-12-11
За даними соціологічного дослідження, проведеного Центром «Соціальний моніторинг» наприкінці 2002 року, 51% української молоді має бажання виїхати за кордон у пошуках кращої долі. 31% опитаних вважає, що в Україні неможливо заробляти на гідне життя чесним шляхом. Дослідження, проведене соціологічною службою Центру Разумкова на початку 2003 року в усіх регіонах України, містить ще більш загрожуючі цифри. На питання «Чи бачите Ви свою соціальну перспективу зараз в Україні?», 76% респондентів відповіли «Ні». Ще 12,1% не змогли дати відповідь і лише 11, 9% погодилися, що така перспектива в Україні існує.  
 ЗАГАЛЬНОУКРАЇНСЬКИЙ СТРАХ2003-12-01
На думку доктора психологічних наук Юрія Швалба, українці сьогодні - заручники управлінських рішень. Це призводить до соціальної пасивності і, навіть, певної аморфності. Психолог вважає, що такий стан передбачає саботаж: кожен заручник — це прихований бунтар, бо в ньому зріє протидія. Такі висновки Юрій Швалб зробив внаслідок аналізу стилю життя українців. За спостереженням психолога, низький ступінь соціальної захищеності українців призводить до перманентного страху, який нині відчуває український люд. Страх цей з’являється при кожному новому рішенні, указі й законі. Особливо страждають від цього люди похилого віку, які сприймають такі зміни як черговий крок до зниження їхнього благополуччя [«День», 28.11.2003 за матеріалами науково-практичної конференції «Соціально-психологічні виміри демократичних перетворень в Україні»]. 
 ПСИХОЛОГИ “ЗАСПОКОЮЮТЬ”…2003-12-01
Найближчим часом чекати позитивних змін у психологічному самопочутті українців не випадає – «заспокоюють» психологи. І все через те, що в нинішніх суспільно-політичних процесах дуже багато антагонізму (протистоянь). Це залишки тоталітаризму конфліктують із зародками демократії. На думку Віталія Циби, завідувача лабораторії соціальної психології Інституту психології ім. Г. Костюка, в Україні старше покоління все ще асоціює себе з минулою епохою, а молодь робить рішучі кроки вбік ринкової економіки [«День», 28.11.2003]. Джерело інформації
 КОМП’ЮТЕРИ ЗАГРОЖУЮТЬ США2003-11-03
Американські вчені висловили стурбованість впливом глобальної комп’ютеризації країни на здатність людей реагувати на зовнішні подразники життя. Вчених занепокоїло те, що, як показали дослідження, тотальна комп’ютеризація Америки призводить до погіршення здоров’я американців, а також сприяє політичній інфантильності населення. На думку дослідників, такі зміни можуть негативно позначитись на національній безпеці Сполучених Штатів [«Світ, в якому ти живеш», Радіо «Промінь», 1.11.2003]. 
 ЗА 20 РОКІВ НАС БУДЕ 20 МЛН.2003-10-30
«Сьогодні на двох померлих в Україні припадає одна новонароджена дитина. Вчені, які вивчають демографічну ситуацію, кажуть, що через чотири роки – через туберкульоз, СНІД, міграцію з України, старіння нації, низьку народжуваність тощо ми матимемо 4 померлих на одного новонародженого. Ці факти свідчать: за 15-20 років українців залишиться тільки 20 мільйонів (тепер приблизно 48 млн.)», - повідомив голова Держкомнацміграції України Геннадій Москаль [«Україна молода», 29.10.2003]. 
 У ПОШУКАХ НАЦІОНАЛЬНОЇ СОВІСТІ2003-10-28
За нещодавнім опитуванням, більше половини громадян вважає, що в Україні немає людей, яких можна назвати "совістю нації". Серед причин виникнення такої ситуації Анатолій Гриценко, президент Центру Разумкова, зокрема, виокремив різке падіння матеріального рівня більшості представників духовної, творчої, наукової еліти в перші роки незалежності, що робить уразливими людей, які могли б публічно виступити з важливих питань, особливо якщо їх думка є відмінною від позиції влади. Водночас, за словами А.Гриценка, "суспільство відчуває нагальну потребу в людях, які могли б слугувати незаперечними моральними авторитетами, являли б собою зразок служіння інтересам народу і держави" [УНІАН, 23.10.2003]. Докладніше




\\
             []          

 
 
 Test
 
 ֳ
 
 -
 
 
 
 
 
 
 -
 
 
 
 
 
 
 




\
::
:ϳ


NovaMova.com.ua